Керівник відділу – професор Сичов Олег Сергійович, д.мед.н., Заслужений лікар України, президент ГО «Асоціація аритмологів України», член Європейського товариства кардіологів (ESC) та Європейської асоціації ритму серця (EHRA). Відділ організовано у 1980 році. Із 1999 р. відділ очолює професор Сичов О.С. Основними напрямками наукової роботи відділу аритмій серця є:

• Вивчення електрофізіологічних властивостей провідної системи серця у хворих із суправентрикулярними чи шлуночковими тахіаритміями;
• Проспективне спостереження пацієнтів із різними порушеннями ритму серця та провідності на тлі супутньої кардіальної та коморбідної патології;
• Уточнення факторів ризику раптової кардіальної смерті та впровадження засобів її попередження;
• Розробка та використання нових стратегій антитромботичної терапії при фібриляції та тріпотінні передсердь;
• Дослідження ефективності нових препаратів при лікуванні пацієнтів із різними порушеннями ритму серця;
• Інвазивні методики лікування пацієнтів з порушеннями ритму та провідності серця.

У відділі виконується наукова робота: «Вивчити клініко-інструментальні показники і генетичні особливості у хворих з тріпотінням передсердь які впливають на прогноз лікування в залежності від  ренін - ангіотензинової системи і системного запалення».

Колектив відділу аритмій серця:

• 
  Сичов Олег Сергійович

  керівник відділу, професор, д.мед.н., Заслужений лікар України, президент ГО «Асоціація аритмологів України», член Європейського товариства кардіологів (ESC) та Європейської асоціації ритму серця (EHRA)
• 
  Зінченко Юрій Васильович

  провідний науковий співробітник, д.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Бородай Артем Олександрович

  старший науковий співробітник, д.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Фролов Олександр Іванович

  старший науковий співробітник, к.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Солов'ян Анна Миколаївна

  старший науковий співробітник, к.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Романова Олена Миколаївна

  старший науковий співробітник, к.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Гетьман Таісія В'ячеславівна

  старший науковий співробітник, к.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Заяц Марина Анатоліївна

  Завідувач відділення аритмій серця ,к.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Чередніченко Марина Захарівна

  науковий співробітник, к.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії;
  
• 
  Срібна Ольга Володимирівна

  науковий співробітник, к.мед.н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Міхалєва Тетяна Вікторівна

  кандидат медичних наук, лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Лобко Олег Олександрович

  молодший науковий співробітник, лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Ільчишина Олена Ярославівна

  аспірантка відділу

Відділ є науково-практичною базою для проходження аспірантури за фахом «Кардіологія»

Відділ аритмій включає відділення аритмій серця на 35 ліжок, лабораторії інвазивних електрофізіологічних досліджень, неінвазивної електрофізіології, трансезофагеальної та трансторакальної ехокардіографії, холтерівського моніторування ЕКГ, моніторингу артеріального тиску, навантажувального тестування.

З квітня 2011 р. у складі відділу працює електрофізіологічна лабораторія з рентген операційною. Це комплекс обладнання та команда висококваліфікованих лікарів-кардіологів, котрі пройшли додаткову підготовку з інвазивної електофізіології та мають достатній клінічний досвід у проведенні інвазивних процедур, що дозволяє проводити інвазивні дослідження та лікування порушень ритму та провідності серця.

• 
  Лизогуб Сергій Володимирович

  Завідувач лабораторії, лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Могильницькии Євген Володимирович

  кандидат медичних наук, лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Шабільянова Лілія Олександрівна

  к.м. н., лікар-кардіолог вищої категорії
• 
  Грушевський Тарас Феліксович

  Інженер з медичного обладнання

Електрофізіологічна система EPlab “BARD” дозволяє реєструвати одночасно 120 відведень ЕКГ та обробляти їх, записувати та архівувати електрограми. Програмований багатофункціональний кардіостимулятор “BARD” з активним екраном, що дозволяє в повному об’ємі проводити інвазивне електрофізіологічне дослідження та через стравохідне електрофізіологічне дослідження. Пересувна ангіографічна система BVpulsera “PHILIPS” – рентгенівська мобільна арка з програмним забезпеченням, що дозволяє використовувати тривало режим ангіоскопії та ангіографії, уникаючи перегріву.

Нефлюороскопічна навігаційна система “CARTO 3” дозволяє побудувати електроанатомічну карту відділів серця та орієнтуватися по ній, що призводить до збільшення ефективності процедур РЧА, зменшує дозу рентген –опромінення як для пацієнта так і для персоналу. Радіочастотний генератор ”SHTOKERT” з охолоджуючим насосом генерує радіочастоту, контролюючи нагрів кінчика електроду, опір та час під час аплікацій. Охолоджуючий насос дає можливість використовувати електроди з охолодженням для отримання трансмуральної деструкції.

Електрокоагулятор “ERBE” – сучасний прилад (електричий ніж) зі змінними параметрами коагуляції, що дозволяє проводити імплантації на фоні антикоагулянтної терапії у пацієнтів зі складними порушеннями ритму. Монітор пацієнта з можливістю реєстрації ЕКГ та визначення показників АТ, сатурації. Дефібрилятор «CARDIOAID» - обов’язкове обладнання для електрофізіологічної лабораторії, що дає можливість проведення зовнішньої дефібриляції у випадку виникнення шлуночкових порушень ритму серця з проявами нестабільної гемодинаміки. Також використовується для проведення планових електроімпульсних терапій.

• імплантація штучних водіїв ритму серця, кардіовертерів –дефібриляторів, ресинхронізуючих пристроїв, ЕКГ-реєстраторів;
• лікування методом радіочастотної катетерної абляції передсерних та шлуночкових порушень ритму: тріпотіння пердсердь, синдромів ранньої реполяризації шлуночків з наявністю додаткових шляхів проведення (WPW), AV- вузлова тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова тахікардія);
• черезстравохідна електрокардіостимуляція для діагностики порушень ритму та провідності серця та відновлення синусового ритму;
• електроімпульсна терапія у пацієнтів з фібриляцією /тріпотінням передсердь;
• черезстравохідна ехокардіографія на апараті експерт-класу.

Після відкриття лабораторії в арсеналі лікарів аритмологів з'явились інвазивні методи лікування аритмій серця, а саме – радіочастотна катетерна абляція. Саме цей метод має найбільшу ефективність при лікуванні надшлуночкових порушень ритму, зокрема, пов’язаних із додатковими шляхами проведення імпульсу. Абляція, аблація (лат. ablatio -відібрання) - багатозначний фізичний  термін, що позначає процес винесення  речовини з поверхні твердого тіла під впливом випромінювань та потоку гарячого газу ,що обтікає тіло. У медицині під терміном абляція розуміють вилучення за допомогою хвильової енергії, яка порушує структуру та призводить до загибелі клітин тканини. Метод абляції широко використовується у практичній медицині й сфери його застосування з кожним роком примножуються, особливо в таких галузях як онкологія, гінекологія, кардіологія. Суть цього метода в аритмології полягає у дії на ділянки серця, що відповідають за певні порушення ритму. У залежності від методу доступу виділяють катетерну, торакоскопічну, хірургічну абляцію. При катетерній процедурі в порожнину серця вводять катетери за допомогою яких й доставляють руйнівну радіочастотну енергію до міокарду. Перевагами цього метода є мала інвазивність та втручання зі сторони ендокарду. Хірургічна абляції є одним з етапів відкритої кардіохірургічної операції й самостійно не використовується. Під торакоскопічною аблацією розуміють процедури, при яких використовують торакоскопічний доступ до серця й наносять пошкодження з боку епікарду. Кожну процедуру радіочастотної катерної абляції умовно можна розділити на три частини:

• Діагностичне інвазивне електрофізіологічне дослідження – виявляє порушення ритму;
• Саме абляція – вплив на ділянку міокарду;
• Повторне інвазивне електрофізіологічне дослідження – підтверджує ефективність абляції.

В основі радіочастотної абляції лежить фізичний процес нагрівання тканини радіочастотою, ток від електрода абляції змушує атоми тканини вібрувати, це призводить до нагрівання тканини. Спочатку нагрівається тканина. Струм, що йде по електроду, не нагріває електрод. Однак, як тільки тканина навколо електрода починає нагріватися, температура тканини може передатися електроду. Для проведення абляції використовують діагностичні та аблаційні катетери. Катетери мають значне розмаїття розмірів та інших технічних параметрів. Процедури проводять у рентгенопераційній в присутності анестезіолога. Місця пункції знеболюють місцево лідокаїном або новокаїном, під час аблаціїї хворий може чути інтенсивний біль у місці абляції, тому використовують для знеболення довенно фентаніл, сібазон. При класичному інвазивному ЕФІ у порожнину серця вводять чотири діагностичних електороди:

• У верхівку правого передсердя (ділянка синусового вузла);
• На область пучка Гіса ;
• У коронарний синус – головна вена серця;
• У верхівку правого шлуночка.

У більшості випадків використовується 2-3 електроди. Сучасні електроди мають проксимальний та дистальний вигини, які дають можливість локалізувати катетери у будь яку точку міокарду. Сучасні абляційні катетери можуть мати контур охолодження, що перешкоджає нагріванню кінчика катетера та утворенню на ньому тромботичних мас. Найбільш показовою процедурою є вилучення додаткового шляху проведення у хворих з синдромом WPW. ЕКГ ознаками WPWсиндрому є короткий інтервал PQ, наявність дельта-хвилі, зміненого комплексу QRS, пароксизми тахікардії з раптовим початком та раптовим кінцем. На данний момент електрофізіологи використовують анатомічну класифікацію додаткових шляхів проведення, яка саме й відображає вірогідну ефективність та можливі ускладнення від процедури. ДШП які розташовуються у бокових стінках серця добре піддаються абляції, ДШП розташовані у перегородковій ділянці, можуть не завжди бути вилучені з-за близькості фізіологічних провідних шляхів (АВ-вузла, пучка Гіса). Згідно існуючих рекомендацій українського товариства кардіологів радіочастотна катетерна абляція повинна бути проведена у хворого з синдромом WPWнезалежно від частоти нападів, сиптомів під час нападу. Навіть у хворих з феноменомWPW. Після абляції додаткового шляху проведення ЕКГ набуває нормальної графіки: зникає дельта- хвиля, нормалізується інтервал PQ, хвиля Т може на протязі наступного місяця лишатися зміненою – ЕКГ –пам’яті.

B основі цього порушення ритму лежить подвійна електрофізіологія АВ –вузла, імпульс циркулює між швидкими та повільними шляхами проведення в АВ-вузлі. Поза нападом, ЕКГ пацієнта відповідає нормі, в момент початку тахікардії реєструється подовження интервалаPQ, частота тахікардії 160- 200 уд/хв., зубець Р під час тахікардії не реєструється , ховається в комплекс QRS. За допомогою радіочастотної абляції видаляють повільні шляхи АВ-вузла. ЕКГ як до процедури, так і після залишається без патологічних змін. Ефективність процедур складає 95-96 %. Згідно клінічних рекомендацій катетерна радіочастотна абляція повинна бути проведена хворому з АВ-узловою тахікардією незалежно від симптомності нападів, частоти, ефективності медикаментозної терапії. РЧА є терапією першої лінії при АВ-вузловій тахікардії. Типове правопередсердне тріпотіння передсердь.Характеризується на ЕКГ регулярними волнамиf, які мають негативні волни у ІІІ, AVF, AVL. Частота хвиль fможе змінюватись від 220 до 400 на 1 хвилину. Проведення на шлуночки може бути кратним, або неправильним – залежить від функції АВ-вузла. Механізм полягає у циркуляції хвилі збудження навколо фіброзного кільця мі трального клапану. Під час радіочастотної абляції електро-фізіолог проводить лінію від вусття нижньої полої вени до фіброзного кільця мітрального клапану – кава-трикуспідальний блок. Ефективність процедури –близько 95%. Згідно рекомендаційРЧА є терапією першої лінії при типовому тріпотінні передсердь. Фібриляція передсердь– найбільш розповсюджена передсердна тахікардія з складним електрофізіологічним механізмом: ектопічні вогнища з легеневих вен, утворення роторів збудження в міокарді передсердь, циркуляції збуджень навколо самих вусть легеневих вен. Технологія радіочастотної абляції при фібриляції передсердь полягає у ізоляції легеневих вен. Найбільш ефективною та безпечною є ізоляція колекторів леневих вен. З метою підвищення ефективності цієї складної процедури застосовують не флюороскопічні навігаційні системи, що скорочують рентрен-час процедури та дають можливість 3D-відтворення лівого передсердя та ліній абляції. Згідно сучасних настанов радіочастотна катетерна абляція є другою лінією терапії й може бути виконана після застосування антиаритміків, при їх неефективності. Найкращий ефект процедура ізоляції легеневих вен має у пацієнтів з пароксизмальною формою фібриляції передсердь, коли напади мають симптомний характерй антиаритміки не мають необхідної ефективності. Порушення функції синусового та АВ-вузла лікуються імплантацією штучних водіїв ритму серця (ШВР). В лабораторії проводять імпланцації усіх можливих систем кардіостимуляції. Сучасний ШВР - це складний, надійний та безпечний пристрій. Сучасні ШВР мають програмовані параметри, автоматичні алгоритми, що забезпечують безпеку пацієнта при виникленні фібриляції передсердь, запас батареї – більше 10 років. У вересні 2013 року на Европейському конгресі кардіологів були прийняті оновлені рекомендації щодо імплантації ШВР та кардіоресинхронізуючої терапії, які дещо змінили покази до імплантації пристроїв. Перша й головна теза нових рекомендацій. Що має бути доведно зв'язок між симптомами хворого та порушеннями роботи провідної системи серця, брадікардія повинна бути задокументована або спровокована пробами. Спеціаліст з електрофізіології повинен уникати необґрунтованої стимуляції шлуночків серця, й тому перевага повинна надаватись пристроям з алгоритмами власного пошуку. Імплантація шлуночкового електроду повинна проводить у міжшлуночкову перегородку, що попереджає розвиток серцевої недостатності. У випадку наявності у хворого хронотропної недостатності перевага повинна надаватись приладам з алгоритмами моделювання ритму. При наявності у хворого ПБЛНПГ, ширині комплексу QRS> 150 мс, явищах застійної серцевої недостатності показана імплантації ресинхронізуючого пристрою. Кардіоресинхронізуюча терапія(CRT) – це корекція AV та VV-затримок з метою збільшення фракції викиду лівого шлуночка та синхронізації роботи камер серця. Згідно результатів великих рандомізованих досліджень найкращий ефект від CRT відзначено у пацієнтів з неішемічною кардіоміопатією, QRS> 150 мс, графікою ПБЛНПГ. Для ефективної роботи CRT пристрою необхідно проводити щомісяця оптимізацію його роботи. З метою самостійної оптимізації роботи пристрій може бути укомплектований датчиком – мікрофоном, який вимірює гучність першого тону серця, який напряму корелює з фракцією викиду лівого шлуночка. Подібні пристрої розробила та зареєструвала в Україні компанія-виробник. Проведено дослідження та доведена більша ефективність CRT- пристроїв, з алгоритмами самостійної оптимізації. Пацієнтам з шлуночковимитахікардіями, фібриляцією шлуночків, з високим ризиком раптової серцевої смерті показана імплантація кардіовертера-дефібрилятора (ІКД).Який налаштований на розпізнавання та припинення шлуночкових порушень ритму. Сучасні ІКД – це присторої які мають складних алгоритм розпізнавання та припинення порушення ритму. В їх арсеналі антитахікардитична стимуляція залпами, екстрасимулами, прискорюючою стимуляцією, шоки розрядами енергії до 41Дж. З метою виявлення механізму рідких синкопальних станів та для оцінки ефективності проведеного лікування ми можемо імплантувати підшкірний монітор ЕКГ. Сучасні монітори мають мініатюрні розміри та досконалі алгоритми оцінки ЕКГ.

Відділ аритмій серця та електрофізіологічна лабораторія з рентгенопераційною - сучасний аритмологічний центр, де хворий пройде повний цикл від лабораторних обстежень до процедур імплантації, отримає рекомендації по медикаментозній терапії та, при наявності показів, отримає інвазивне лікування порушень ритму серця. Всі вище викладені процедури та імплантації виконуються у електрофізіологічній лабораторії ДУ «ННЦ Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска». На базі відділу з 2014 року функціонує Національний експертний консультативно-діагностичний лікувальний центр життєво загрозливих та рідкісних аритмій. Основним напрямком роботи центру є надання ексклюзивної, високоспеціалізованої медичної допомоги населенню із використанням методів сучасної інструментальної та лабораторної діагностики з подальшим інтервенційним та медикаментозним лікуванням пацієнтів із порушеннями ритму та провідності серця, життєвозагрозливими аритміями та високим ризиком раптової смерті. На базі центру здійснюється діагностика причин синкопальних та пресинкопальних станів за допомогою інвазивних та неінвазивних методів дослідження, імплантація кардіовертерів-дефібриляторів хворим із високим ризиком раптової серцевої смерті, імплантація штучних водіїв ритму пацієнтам із блокадами серця та порушеннями функції синусового вузла, підбір адекватної медикаментозної терапії хворим з імплантованими пристроями, радіочастотна абляція небезпечних для життя шлуночкових аритмій, діагностика та лікування пароксизмальних суправентрикулярних тахіаритмій, аритмій, зумовлених синдромом нічного апное. На базі центру створено реєстр хворих, котрим проведена катетерна абляція чи імплантовані електричні пристрої. На базі відділу аритмій активно діє секретаріат Асоціаіцї аритмологів України, видається фаховий журнал «Аритмологія». Співробітники відділу плідно працюють у Робочій групі з аритмій серця Асоціації кардіологів України. За останні 10 років опубліковано понад 400 наукових праць, у тому числі 150 – за кордоном, видано 2 методичні рекомендації, 13 монографій та навчальних посібників, отримано 18 патентів на винаходи, підготовлено 1 доктора та 8 кандидатів медичних наук. У рамках міжнародної співпраці ведеться робота за грантом, що стосується вирішення фундаментальних проблем аритмології. Відділ є базою Державного експертного центру МОЗ України і проводить апробацію нових лікарських засобів та схем лікування хворих із серцево-судинною патологією в межах України та багато центрових міжнародних досліджень.